Сучасні способи підвищення майстерності працівників: підготовка

2019-01-24

Підготовка кваліфікованих робітників проводиться в професійно-технічних училищах, а також у навчальних комбінатах, а останнім часом найчастіше - безпосередньо на виробництві.

Одним з важливих завдань управління персоналом є оцінка можливості забезпечення належного рівня підготовки робітників на підприємстві, а при її відсутності - знайти більш раціональний шлях вирішення цієї задачі з використанням інших освітніх структур, тобто орієнтуватися на підготовку поза межами виробництва. Слід чітко уявляти структуру необхідної професійної підготовки за її складності і термінів, вимог до теоретичної та практичної частини навчання; наявності на підприємстві відповідної матеріальної бази та кваліфікованого педагогічного персоналу і, звичайно, по фінансовим можливостям підприємства для підготовки кадрів у спеціалізованих навчальних закладах.

Підготовка робітників складається не тільки з виробничого навчання, а й вивчення теоретичного курсу в обсязі, що забезпечує освоєння професійних навичок початкової кваліфікації, необхідних в умовах механізованого та автоматизованого виробництва. Терміни такого навчання становлять 3-6 місяців залежно від складності професії та спеціальності. Закінчується навчання здачею кваліфікаційного іспиту та присвоєнням робочого відповідного тарифного розряду.

Процес підготовки кадрів здійснюється в умовах договірних відносин і визначається інтересами сторін, що і обумовлює відмінності в термінах, змісті, методах професійної підготовки. При укладанні договору обумовлюються обов'язки кожної із сторін:

  • підприємства - щодо місця роботи, організації та оплати праці, елементів соціального обслуговування. При цьому враховуються вимоги до рівня кваліфікації працівника, термін його обов'язкового відпрацювання. Останнє передбачається, якщо була здійснена спеціальна матеріальна підтримка працівника під час навчання за рахунок підприємства;
  • працівника - щодо згоди на заняття даного робочого місця і підготовку (перепідготовку).

Такі нормативи з урахуванням повного спектру видів витрат можуть розроблятися самим підприємством і використовуватися в розрахунках коштів, необхідних для підготовки кадрів. В даний час з урахуванням збільшених вимог до якості робочої сили та існуючої тенденції скорочення виділених на підготовку кадрів коштів, доцільно мати на підприємствах самостійний фонд підготовки кадрів на рівних правах з фондом розвитку виробництва, науки і техніки. Цей фонд слід поставити в залежність від одержуваної прибутку. Зазначимо, що ефект від формування кваліфікованої робочої сили не буде настільки очевидний і може бути оцінений з часом. Тому організації часто змушені задовольнятися малим - короткострокової підготовкою кадрів через індивідуальні форми навчання.